МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення в закладах освіти виховних заходів,
присвячених 70-річчю визволення Дніпропетровщини
від фашистських загарбників
У житті українського суспільства наближаються вікопомні дати: у 2013-2014 роках – 70-річчя визволення Дніпропетровщини і України від фашистських загарбників, у 2015 році – 70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
Історія Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років – один із напрямків роботи школи, героїко-патріотична тема – провідна у виховній діяльності кожного шкільного колективу. Адже пам'ять про війну – жива: кожна сімʼя, родина заплатила страшну ціну за перемогу над фашизмом.
8 вересня 1943 року розпочалося визволення Дніпропетровської області від фашистських окупантів. Вже 10 вересня були звільнені селища Межова та Петропавлівка. Сім довгих місяців гриміли бої на фронтових дорогах Дніпропетровщини; 9 березня 1944 року повністю визволено Дніпропетровську область.
Десятки військових частин і підрозділів брали участь у жорстоких боях. Почесне звання «Дніпропетровських» отримали 152 стрілецька дивізія, 236 стрілецька дивізія, 58 гвардійський мінометний полк, 518 гарматний та 114 зенітно-артилерійський полки, 8 моторизований понтонно-мостовий полк, 4 та 5 понтонно-мостові бригади. «Дніпропетровськими» стали 3-тя гвардійська авіаційна дивізія дальної дії та 11 гвардійська винищувальна авіаційна дивізія 17-ої повітряної армії.
Ми пам’ятаємо…
… Ніхто не забутий.
На попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети
на вишитих крилах пливуть…
І доки є пам'ять в людей
і живуть матері,
Допоти й сини,
що спіткнулись об кулі, живуть…
(Б.Олійник)
Формування патріотизму як найважливішої духовно-моральної і громадянської цінності – нагальне завдання сучасної загальноосвітньої школи.
«Патріот – грец. рatriotes – «земляк», «співвітчизник», людина, яка любить свою Батьківщину, віддана своєму народові, ладна йти на жертви в ім’я своєї Вітчизни (Сучасний словник іншомовних слів / Уклад. О.І.Скопенко, Т.В.Цимбалюк / К., «Довіра», 2006)».
За висловом В.О.Сухомлинського, «патріотичне бачення навколишнього світу саме й полягає в тому, що юний громадянин пізнав історію своєї сімʼї, своїх співвітчизників, що жили кілька століть тому, і тих, що недавно пішли в землю, в ім’я свободи і щастя, за які вони боролися».
Вирішуючи проблеми патріотичного виховання вже з першого року навчання дітей у школі, усім учасникам навчально-виховного процесу необхідно ставити перед собою конкретні завдання:
- виховувати інтерес школярів до минулого через ознайомлення з долями людей, солдатів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.; розвивати пізнавальні інтереси й активне ставлення учнів до минулих подій;
- надати можливість сучасним дітям усвідомити жорстокість війни, її нелюдськість, розуміти правдиві історії про драматичні долі співвітчизників у роки війни; формувати емоційно-ціннісне ставлення до них;
- розширювати й поглиблювати розуміння юним поколінням моральних норм і правил, відчуття співпричетності до сучасного й минулого Батьківщини, відповідальності за її майбутнє;
- організовувати участь дітей у вирішенні суспільно-громадських проблем (на можливому для школярів рівні);
- формувати практичні уміння і навички культурної поведінки, турботливого ставлення до ветеранів війни, пам’ятних місць рідного краю, всенародних надбань;
- виховувати позитивні риси характеру: співпереживання, шанобливе ставлення до старшого покоління, чесність, доброту, щирість, організованість, старанність;
- сприяти формуванню активної життєвої позиції громадянина-патріота, інтелектуально розвиненої, духовно і морально зрілої особистості.
У процесі підготовки і проведення позакласних виховних заходів важливо враховувати конкретні місцеві історичні події, вікові особливості школярів. Варто так продумати і планувати систему роботи зазначеного напрямку, щоб розповіді про війну, про героїв Великої Вітчизняної були актуальними для сучасних дітей.
У шкільній бібліотеці можна знайти і мемуари дітей війни, і спогади солдатів, і збірки листів воєнних літ, і художні твори про війну (напр.., - збірки «Коли гриміли гармати», «Слово про подвиг» та інші).
Книжково-ілюстративні виставки бібліотеки також мають розкрити змістовну спрямованість діяльності школи:
- «Україна в жорстоких обіймах війни»;
- «Поле бою. Учасники бойових дій та визначні бої на Дніпропетровщині»;
- «Вічно жива пам'ять» (виставка-реквієм);
- «Війна без права забуття»;
- «Фронтові поезії» (поетичний пунктир походу) та інші.
Під час проведення уроків мужності, уроків пам’яті доцільно, щоб на одній такій класній годині прозвучали 2-3 історії, біографії конкретних людей з максимально «живими» подробицями – людськими, героїчними. Важливо, щоб це був не просто монолог учителя або зарані підготовлених учнів. Бажано допомогти учням самою продуманою атмосферою уроку прийняти ту ситуацію, яка описується, про яку розповідається.
Враховуючи особистий життєвий досвід дітей, варто наголосити, що конфлікти, ворожнеча і навіть жорстокість можуть бути усунені, нейтралізовані переговорами; без сутичок і образ можна налагодити мирні стосунки.
Від минулої епохи до сьогодення у світі зростає розуміння цінності людського життя. На уроках мужності має виразно прозвучати тема героїзму, подвигу, високої людської гідності, тема необхідності попередження воєн. Адже такі «стратегічні інтереси» не можуть виправдати загибель і страждання людей.
Комплексні заходи кожного загальноосвітнього закладу у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення Дніпропетровщини, України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. передбачають різноманітні види діяльності, традиційні та інноваційні, зокрема, й такі, як:
- зустрічі з ветеранами, учасниками війни «Згадаємо минуле»;
- години історії «Гриміли бої в Придніпров’ї»;
- поетичний вернісаж «Вірші, опалені війною»;
- слайд-подорож «Віддав народ в боях високу ціну за наш Дніпро, за Україну»;
- діалог біля художніх полотен «Образи воїнів в картинах українських художників»;
- цикл відеопереглядів «Фільми про незабутнє»;
- історичний екскурс «Ціна війни і Перемоги»;
- екскурсії «До пам’ятника невідомому солдату», «До обеліску «Слави», «До шкільного музею»;
- конкурси малюнків на асфальті «Відблиски вічного вогню»;
- віртуальна подорож «Дніпропетровськ у роки війни»;
- операція «Турбота»;
- практико-орієнтовані проекти «Солдати безсмертя», «Пам’ятаємо про героїв» та інші;
- усний журнал «Знамено полку», «Прапороносці» (за мотивами творів О.Т.Гончара, з використанням уривків з його фронтових поезій, наприклад, таких:
«Звитягу нашу, наші болі,
Загиблих друзів імена
Читаю на шовковім полі
Свого ясного знамена…
… Усе, що разом пережито,
В походах вистраждано, все,
Я знаю, інший гордовито
Прапороносець понесе…»
… Пам'ять про події Великої Вітчизняної переходить від покоління до покоління. У цій пам’яті про героїчне минуле черпаємо силу для нового життя…
… Пливуть по Дніпру пароплави,
Над хвилями чайка ячить,
І пам’ятник Вічної Слави
На схилах крутих височить.
Горіти вогню, не згасати,
Трояндам довкола цвісти.
Тут сплять наші мужні солдати,
Вклонись їм зі мною і ти…
(Г.Демченко)
Визволення Дніпропетровщини розпочалася 8 вересня 1943 року.
Першими звільнили селища Межова та Петропавлівка. Наші хоробрі воїни, не маючи й дня відпочинку, вели запеклі бої, поступово звільняючи все більше селищ та міст Дніпропетровської області. Місто ж Дніпропетровськ було визволено 25 жовтня 1943. Там більше 2 років цілковито панували нацисти. Вони масово розстрілювали мирних жителів, знущалися над ними, виганяли з власного житла, морили голодом. На окраїні міста окупанти влаштували концтабір, де потерпали від тортур військовополонені бійці і командири Червоної Армії. Не дивлячись на пережите, мешканці міста не падали духом і вірили у перемогу, а також вели широку підпільну діяльність.
У другій половині вересня 1943 року радянські війська, прорвавши оборону загарбників на річці Кільчень, почали бої за визволення Дніпропетровська. 27 вересня 1-а гвардійська армія звільнила лівобережну частину міста - Амур-Нижньодніпровський район. Вранці 24 жовтня на західній околиці правобережної частини Дніпропетровська, вийшли частини 152-ї стрілецької дивізії, котрі форсували Дніпро в районі Сухачівки. У той же час 39-а гвардійська стрілецька дивізія форсувавши Дніпро в районі села Чаплі, розгорнула бої за південно-східні окраїни міста та вранці 25 жовтня опанувала селом Лоцманська Кам'янка. О 12 годині того ж дня Дніпропетровськ був повністю звільнений від гітлерівських окупантів.
У Дніпропетровській області наразі проживає більше 130 тисяч ветеранів. Це більше 7 тисяч інвалідів війни, більше 4-х тисяч учасників бойових дій та більше 127 тисяч – безпосередніх учасників війни. З кожним роком, їх стає все менше. А скільки воїнів загинуло підчас визволення Дніпропетровщини від німецьких загарбників – не перелічити. Мешканці області вже майже 70 років не забувають шанувати пам'ять загиблих та виказувати свою повагу ветеранам Великої Вітчизняної. Зокрема, у Кривому Розі знаходиться 20 братських могил. Чиїсь імена відомі, а чиїсь ми ніколи не дізнаємося.
Визволення Дніпропетровщини від німецьких загарбників.
Виховний захід
Визволення Дніпропетровщини від німецьких загарбників.
Виховний захід
На дошці надпис «25 жовтня 1943 –70 річниця визволення Дніпропетровської області від німецьких загарбників»
1. 25 жовтня весь український народ відзначатиме 70 річницю звільнення Дніпропетровської області від німецького загарбника
2. 70 років. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг; її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.
1. Пам'ять, стій! Зупинись на хвилинку.
Серце замри…
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим!
2. Це на світанку сталося колись:
Стривожений із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,
Неначе розпанаханий кинджалом.
1. Війна назустріч молодому дню.
Із гуртком, із брязкотом котилася.
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
2. Для більшості наших співвітчизники війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року
1. Весь народ піднявся на захист Вітчизни. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом розбити ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. Чудеса мужності, стійкості і героїзму виявив наш народ!
2. Нема такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він захисник рідної земної, народу.
1. У землі і в гарячім літі,
Клекоче битва, грізна і трудна.
І так багато є доріг на світі,
Але до перемоги - лиш одна
2. Лише одна веде туди дорога,
В задимлену сувору данину,
Хоча вона така важка і довга –
Через бої, через усю війну.
1. Боротися і перемагати допомагала воїнам пісня. Яка зігрівала їх у зимовий холод, підтримувала і допомагала вижити в тяжких умовах війни. Пісня нагадувала воїнам про рідну домівку, про матір, про коханих.
1. За роки війни представники України одержали 2,5 млн. орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу. 32 – двічі Герої Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу
2. Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити не можливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів
1. Солдатів подвиг, про який сьогодні дізналися ми,
Не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно не жаль не має мови,
Лиш має біль…
2. І тому я прошу вшанувати воїнів хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання
На медіаекрані свічка
1. Скільки битв одгриміло довкола
У навіжений божевільний час
Та чорна кривда правди не зборола
І не піддався світ пітьмі, не згас.
Хто гордий, той не стане на коліна,
Таких нікому не перемогти.
2. Нехай добром нам стеляться дороги
Нехай життя нам більше втіхи дасть,
Та знаймо, що за радість Перемоги
Заплачено мільйонами нещасть!
1. Давно я чув, що з просторів небесних
Нам світять зоряними в нічній імлі
Безсмертні душі праведників чесних, -
Отих людей, що вмерли на землі.
2. Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.
Пісня «Журавлі»
1. Щою жар милосердя злоба не згасила,
Щоб нас не здолали байдужість і гнів,
Давайте ходоти не лиш на могили,
А в кожну домівку зайдіть до солдата…
Бо завтра вже буде запізно
2. Ветерани! Сивочолі наші, дорогі, скільки горя випало на долю вашого покоління, але ви мудрі, ви вмієте любити і прощати. Спасибі, що вистояли, що вижили, що перемогли. Якби не ви, не було б сьогоднішнього свята.
1. Пливуть літа так швидко наче хмари
І двічі жить на світі не дано,
Дивіться ж діти не споганьте слави
Й опалене війною знамено
2. Живіть собі без кривди, без тривоги
Свободою втішайтесь, як орли,
Та честь дідів не затопчіть під ноги,
Щоб ваші діти вас не прокляли
1. Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю працею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.
Після взяття Києва війська 1-го Українського фронту, продовжуючи наступ на Коростень, Житомир і Фастів, створили на Правобережній Україні Київський стратегічний плацдарм. Спроби німців у другій половині листопада - в грудні 1943 р. перейти в контрнаступ і знову оволодіти Києвом не мали успіху. В цей час війська 2-го і 3-го Українських фронтів вели запеклі бої на півдні України. Вони визволили Запоріжжя й Дніпропетровськ і створили на Дніпрі другий великий стратегічний плацдарм,
У січні 1944 р. після короткої перерви Червона Армія розпочала звільняти від ворога Правобережжя й Крим. Цьому сприяла важлива перемога під Корсунем-Шевченківським. Внаслідок наступальної операції, проведеної військами 1-го й 2-го Українських фронтів (24 січня - 17 лютого 1944 р.), було оточено й знищено німецьке угруповання. Гітлерівське командування втратило 73 тис. солдатів і офіцерів, у тому числі 18,2 тис. потрапили в полон.
Важливою ланкою в ланцюгу зимового наступу на Правобережній Україні була Нікопольсько-криворізька операція, що проводилася силами 3-го й 4-го Українських фронтів (ЗО січня - 29 лютого 1944 р.). Під час її проведення було розгромлено 12 дивізій противника, в тому числі три танкових і одну моторизовану.
Весняний наступ розпочався на величезному просторі - від Прип'яті до Чорного моря. 26 березня війська 2-го Українського фронту вийшли на кордон з Румунією поблизу Чернівців. 10 квітня було визволено Одесу
Кримська наступальна операція проводилася окремо військами 4-го Українського фронту. Вона розпочалася 8 квітня й завершилася 12 травня повним розгромом 17-і німецької армії. Фашисти втратили 100 тис. солдатів і офіцерів; 61,5 тис. з них потрапили в полон.
Третій етап у визволенні України розпочався в липні 1944 р. Радянські війська оточили й розгромили лід Бродами В німецьких дивізій (6л. 60 тис. чоловік). Після цієї перемоги вони пройшли через Галичину, здобувши Львів, Перемишль і 27 липня Станіслав. У вересні досягли Карпат, і до 28 жовтня 1944 р. всі українські землі було визволено від загарбників.
З листопада 1944 по травень 1945 р. українці брали активну участь у воєнних операціях Радянської Армії по звільненню Східної Європи від гіт-леризму та його поплічників. 9 травня 1945 р. капітуляцією Німеччини завершився розгром третього рейху на його власній території. В середині серпня - на початку вересня 1945 р. було завдано поразки мілітаристській Японії. 2 вересня 1945 р. Акт її капітуляції від імені СРСР підписав українець генерал К. Дерев'янко. Друга світова війна закінчилась перемогою країн антигітлерівської коаліції над фашизмом.
вними даними, фашисти за час окупації знищили понад 4 мли. мирних громадян, майже 1,3 мли. військовополонених. Понад 2,4 млн. українців було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Понад 3 млн. громадян України загинуло в лавах діючих частин на фронтах. Чимало жителів України пропали безвісти, їхня доля лишилася невідомою до цього часу. Всього за роки війни Україна втратила понад 10 млн. чол., або кожного четвертого свого громадянина. Людські втрати України в роки Другої світової війни перевищують втрати будь-якої іншої країни.
Тільки за період з червня 1941-го по червень 1943 р. з України, яка була, за словами Герінга, «зерновим складом» Німеччини, було вивезено 11 млн. тонн сільськогосподарських продуктів, 3,5 млн. голів худоби, 16 млн. штук птиці, 680 млн. яєць та ін. А в період масового вигнання фашистів з української землі вони вантажили у вагони взагалі все, що потрапляло під руку. Цілими ешелонами вивозився полтавський чорнозем. Викопавши із землі, гітлерівські мародери вивезли до Німеччини більше 1 млн. фруктових дерев. Вже на перших порах окупації, тільки до вересня 1941 р. зі Східного фронту від солдатів і офіцерів у різні міста Німеччини надійшло 11 млн. 600 тис. продовольчих посилок. Зрозуміло, що заповнювалися ці посилки продуктами, награбованими в українських селян.
Окупанти зруйнували майже асі підприємства вугільної, гірничорудної, металургійної, хімічної, машинобудівної та інших галузей промисловості. Вони вивели з ладу 9 залізниць, потопили і пошкодили сотні пасажирських, вантажних і спеціальних суден Чорноморського і Азовського пароплавств.
Нацисти за час окупації викрали і вивезли з України не менш як 330 тис. музейних експонатів. Було зруйновано і спалено 568 будинків вузів і технікумів, 20 тис. шкільних приміщень (67% їх загальної кількості), майже 700 театрів і стаціонарних кінотеатрів на 198 тис. місць, 12.5 тис. приміщень клубів, 18 тис. будівель лікувальних установ, 11 радіостанцій магістрального, 25 широкомовних і 127 радіостанцій внутрішньообласного зв'язку. Пограбувавши музеї, бібліотеки, архіви, школи, вузи, окупанти перетворювали їх на стійлища солдат, смітники, склади, нищили безцінні скарби українського народу.https://vk.com/pages?oid=-81885421&p=76.
Комментариев нет:
Отправить комментарий