Патріотичне виховання

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення української державності є одним з найбільш важливих шляхів формування історичної пам’яті.

         Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення до багатьох подій минулого та сучасності. Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, - незалежну державу. Одним із важливих об’єднавчих чинників у суспільстві може слугувати збереження культурної та історичної спадщини.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

-         Формування уявлень про сім’ю, родину, рід;

-         Краєзнавство;

-         Ознайомлення з явищами суспільного життя;

-         Формування знань про історію держави, державні символи;

-         Ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

-         Формування знань про людство.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуються у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей

         Введення підростаючого покоління в систему цінностей демократичного (громадянського ) суспільства передбачає формування у нього основ громадянської культури. Громадянська культура – це глибоке усвідомлення своєї належності до певної держави, почуття громадянської гідності, відповідальності й обов’язку, здатність рішуче відстоювати суспільно-державні цілі в складних ситуаціях. Визначальними характеристиками громадянської культури є: патріотизм, правосвідомість, політична освіченість, моральність, трудова активність.

         Великий вплив на патріотичне виховання мала козацька педагогіка. Українці єдина в світі козацька нація. Козацтво є дисциплінованою організацією самого українського народу, споконвічною формою його самоорганізації і самозахисту в лихоліття на засадах стародавнього звичаю – Волі, як відкристалізованого етнічного розуму. У козацькі часи нашому народові були притаманними високий рівень шляхетності, моральності, духовності, доблесті  і звитяги, знання і бездоганне дотримання національних традицій  і звичаїв.

Особливе  значення має залучення школярів до суспільного життя: участь у добродійних акціях, в благоустрої міст і сіл, у збереженні народного добра та охороні навколишнього середовища.

         Важливим початком доручення до історії  рідного краю є знайомство з рідним селом, містом, екскурсії, вивчення історії міста, села з перших років його  існування; пошукова робота шляхом зустрічей із людьми поважного віку, що є корінними жителями даної місцевості; по можливості – збирання старовинних речей побуту, вишивок, костюмів, писанок та ін.. Учні можуть самостійно або під керівництвом вчителя знайомитись з матеріалами про видатних земляків ( політичних та військових діячів, письменників, інженерів, педагогів, підприємців…), визначити їх місце та роль у розвитку рідного краю, світової науки, культури, економіки.

Батьківщина без нас обійтися може, ми ж без неї – ніщо. Цю велику істину, на яку звертав увагу В.О.Сухомлинський, повинна розуміти і відчувати кожна дитина. (7)  Будь-який школяр, що цікавиться краєзнавством, може вибрати собі заняття до душі. Розрізняють такі види краєзнавчої роботи: географічний, краєзнавчий, історичний, літературний, екологічний.

Основними джерелами краєзнавчої роботи є:

-         Періодична преса ( газети, журнали);

-         Матеріали статистики;

-         Плани і карти;

-         Фонди музеїв та архівів;

-         Свідоцтва старожилів.

Я, як вчитель історії,  використовую  різні форми краєзнавчої роботи – урочну і позаурочну, як активну (пошук, екскурсії), так і пасивну (проведення екскурсій для молодших школярів у шкільному музеї, усні тематичні журнали для однолітків). Позаурочна краєзнавча робота – це пошукові експедиції, туризм, тематичні вечори, конкурси, олімпіади.

Важлива передумова ефективності патріотичного виховання підлітків – своєчасне залучення їх до традицій, що були зароджені в школі і націлені на підготовку  патріотів. Але саме на  уроках повинен закладатися фундамент патріотичної свідомості, патріотичних  відчуттів і поведінки громадянина – будівника і захисника Вітчизни.

На основі матеріалів , підготовлених пошуковцями 9 – 11 класів, створюємо презентації для класів, які в наступному навчальному році будуть вивчати теми «Історія Дніпропетровщини ( в різні історичні періоди )».   Опрацьовуючи краєзнавчий матеріал, учні знайомляться з історичним минулим нашого краю, аналізуючи його, усвідомлюють свою причетність до цієї історії, відчувають гордість за те, що проживають на історичних землях, пов’язаних не лише з видатними особистостями ХХ століття.

 Адже Дніпропетровщина – козацький край, де відбувались особливі події минувшини. І учні різних класів про це дізнаються на уроках історії. Вже в

5 - му класі учні дізнаються про походження історичної назви нашого міста, з допомогою батьків готують розповідь про назву своєї вулиці, долучаючись, таким чином до історії нашого краю. Розглядаючи герб міста та навчального закладу, п’ятикласники дізнаються, чому там зображені лелеки, та чому там основний колір – малиновий, і що він означає.

Семикласники дізнаються на уроці з історії України про заселення нашого краю в ранньому середньовіччі. У восьмому класі учні знайомляться з історією українського козацтва, дізнаються про те, що частина Дніпропетровщина – це частина Дикого Поля, на території якого оселялись перші козаки. Уроки історії України – це особлива можливість для патріотичного виховання.  Патріотизм учнівської молоді повинен ґрунтуватись на знанні про історико – культурні  традиції народу, героїзм його захисників, воїнів Київської Русі, українського козацтва, Січових стрільців, борців із німецьким фашизмом.

Крім вивчення теоретичного матеріалу, я пропоную учням для ознайомлення і дослідження фото-  та відеодокументи.  Цей вид роботи доцільніше використовувати в старших класах. Тим більше, що й такі історичні джерела з’явились якраз, приблизно, в той період, який вивчається саме в 9 класах.

Використання відеосвідчень на уроках історії  дозволяє відійти від традиційного методу вивчення історії, за якого на перший план висувається масштабна подія , а пересічна людина залишається поза увагою. Фіксація свідчень очевидців історичних подій на папері практично знищує головну цінність усного історичного джерела – передачу емоцій та почуттів людини, яка розповідає «власну» історію. Адже саме через почуття свідок поєднує фізичну реальність того, що сталось в минулому, з сьогоденням за допомогою емоцій, в яких виражається значущий для нього досвід.

         Відеосвідчення дозволяє викликати чуйність та емпатію до людей, які «пережили»  історію.  Разом з тим, збираючи такі свідчення, учні дізнаються про минуле свого краю, своєї держави. Знайомляться із ставленням окремих громадян до історичних подій минулого, можливо змінюючи власну думку до цих подій. Працюючи з безпосередніми свідками або учасниками певних подій, учні  відчувають свою причетність не лише до подій минулого, а й до «творення історії» сьогодні. Адже та робота, яку вони виконують, є дуже важливою для наступних поколінь. Активізація пізнавальної діяльності учнів через заохочення їх до самостійної роботи, має дуже високу ефективність. Учні не лише краще  засвоюють історичний матеріал. На цій основі здійснюється також національно – патріотичне виховання на уроках історії.

Історія України – це не тільки події, а й історичні постаті. На прикладах життя, діяльності і боротьби за державу українських князів, козацтва, видатних гетьманів Б.Хмельницького, І.Мазепи, П.Орлика; всього українського народу та його видатних представників – Т.Шевченка, В.Винниченка, М.Міхновського, М.Грушевського, С.Петлюри, С.Бандери та багатьох інших, я висвітлюю національну гідність нашого народу, його прагнення мати власну державу. Учні отримують завдання підготувати повідомлення, реферати, статті та презентації про видатних борців за українську державність, з якими вони виступають на уроках. При засвоєнні матеріалу учні дискутують, ставлять питання. Це означає, що їх душі і серця захоплюють факти боротьби за українську державність, вони сповнюються почуттями гордості за героїв цієї боротьби; пишаються історичним минулим та героїчним сьогоденням українського народу. Таким чином, на уроках історії відбувається виховання громадянської свідомості, гідності та честі в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських цінностей, утвердження ідеалів гуманізму, демократії, добра й справедливості.

Висновок

         Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського  суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя. На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання  - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян. Виходячи з цього, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.

         Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню наступного мислення, прихильності своїй національній спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, пошані до всіх інших культурницьких систем і традицій. Тільки глибока й усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до відчуттів інших, бути чутливим до трагедій Вітчизни і народу.

         Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою. h