Визволення  Дніпропетровщини розпочалася 8 вересня 1943 року.

 Першими звільнили селища Межова та Петропавлівка. Наші хоробрі воїни, не маючи й дня відпочинку, вели запеклі бої, поступово звільняючи все більше селищ та міст Дніпропетровської області. Місто ж Дніпропетровськ було визволено 25 жовтня 1943. Там більше 2 років цілковито панували нацисти. Вони масово розстрілювали мирних жителів, знущалися над ними, виганяли з власного житла, морили голодом. На окраїні міста окупанти влаштували концтабір, де потерпали від тортур військовополонені бійці і командири Червоної Армії. Не дивлячись на пережите, мешканці міста не падали духом і вірили у перемогу, а також вели широку підпільну діяльність.

У другій половині вересня 1943 року радянські війська, прорвавши оборону загарбників на річці Кільчень, почали бої за визволення Дніпропетровська. 27 вересня 1-а гвардійська армія звільнила лівобережну частину міста - Амур-Нижньодніпровський район. Вранці 24 жовтня на західній околиці правобережної частини Дніпропетровська, вийшли частини 152-ї стрілецької дивізії, котрі форсували Дніпро в районі Сухачівки. У той же час 39-а гвардійська стрілецька дивізія форсувавши Дніпро в районі села Чаплі, розгорнула бої за південно-східні окраїни міста та вранці 25 жовтня опанувала селом Лоцманська Кам'янка. О 12 годині того ж дня Дніпропетровськ був повністю звільнений від гітлерівських окупантів.

У Дніпропетровській області наразі проживає більше 130 тисяч ветеранів. Це більше 7 тисяч інвалідів війни, більше 4-х тисяч учасників бойових дій та більше 127 тисяч – безпосередніх учасників війни. З кожним роком, їх стає все менше. А скільки воїнів загинуло підчас визволення Дніпропетровщини від німецьких загарбників – не перелічити. Мешканці області вже майже 70 років не забувають шанувати пам'ять загиблих та виказувати свою повагу ветеранам Великої Вітчизняної. Зокрема, у Кривому Розі знаходиться 20 братських могил. Чиїсь імена відомі, а чиїсь ми ніколи не дізнаємося.

Визволення Дніпропетровщини від  німецьких загарбників.
Виховний захід

На дошці надпис «25 жовтня 1943 –70 річниця визволення Дніпропетровської області від німецьких загарбників»

1.    25 жовтня весь український народ відзначатиме 70 річницю звільнення Дніпропетровської області  від німецького загарбника

2.   70 років. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг; її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

1.    Пам'ять, стій! Зупинись на хвилинку.

Серце замри…

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим!

2.    Це на світанку сталося колись:

Стривожений із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить залився,

Неначе розпанаханий кинджалом.

1.    Війна назустріч молодому дню.

Із гуртком, із брязкотом котилася.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

2.    Для більшості наших співвітчизники війна розпочалася 22 червня 1941 року, коли фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. На українських землях війна тривала 1225 днів і ночей, з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року

1.    Весь народ піднявся на захист Вітчизни. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом розбити ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. Чудеса мужності, стійкості і героїзму виявив наш народ!

2.    Нема такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він захисник рідної земної, народу.

1.    У землі і в гарячім літі,

Клекоче битва, грізна і трудна.

І так багато є доріг на світі,

Але до перемоги - лиш одна

2.    Лише одна веде туди дорога,

В задимлену сувору данину,

Хоча вона така важка і довга –

Через бої, через усю війну.

1.    Боротися і перемагати допомагала воїнам пісня. Яка зігрівала їх у зимовий холод, підтримувала і допомагала вижити в тяжких умовах війни. Пісня нагадувала воїнам про рідну домівку, про матір, про коханих.

1.    За роки війни представники України одержали 2,5 млн. орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу. 32 – двічі Герої Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу

2.    Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити не можливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів

1.    Солдатів подвиг, про який сьогодні дізналися ми,

Не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно не жаль не має мови,

Лиш має біль…

2.    І тому я прошу вшанувати воїнів хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

На медіаекрані свічка

1.    Скільки битв одгриміло довкола

У навіжений божевільний час

Та чорна кривда правди не зборола

І не піддався світ пітьмі, не згас.

Хто гордий, той не стане на коліна,

Таких нікому не перемогти.

2.    Нехай добром нам стеляться дороги

Нехай життя нам більше втіхи дасть,

Та знаймо, що за радість Перемоги

Заплачено мільйонами нещасть!

1.    Давно я чув, що з просторів небесних

Нам світять зоряними в нічній імлі

Безсмертні душі праведників чесних, -

Отих людей, що вмерли на землі.

2.    Солдатські душі. Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

Пісня «Журавлі»

1.    Щою жар милосердя злоба не згасила,

Щоб нас не здолали байдужість і гнів,

Давайте ходоти не лиш на могили,

А в кожну домівку зайдіть до солдата…

Бо завтра вже буде запізно

2.    Ветерани! Сивочолі наші, дорогі, скільки горя випало на долю вашого покоління, але ви мудрі, ви вмієте любити і прощати. Спасибі, що вистояли, що вижили, що перемогли. Якби не ви, не було б сьогоднішнього свята.

1.    Пливуть літа так швидко наче хмари

І двічі жить на світі не дано,

Дивіться ж діти не споганьте слави

Й опалене війною знамено

2.    Живіть собі без кривди, без тривоги

Свободою втішайтесь, як орли,

Та честь дідів не затопчіть під ноги,

Щоб ваші діти вас не прокляли

1.    Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю працею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.