Визволення  Дніпропетровщини розпочалася 8 вересня 1943 року.

 Першими звільнили селища Межова та Петропавлівка. Наші хоробрі воїни, не маючи й дня відпочинку, вели запеклі бої, поступово звільняючи все більше селищ та міст Дніпропетровської області. Місто ж Дніпропетровськ було визволено 25 жовтня 1943. Там більше 2 років цілковито панували нацисти. Вони масово розстрілювали мирних жителів, знущалися над ними, виганяли з власного житла, морили голодом. На окраїні міста окупанти влаштували концтабір, де потерпали від тортур військовополонені бійці і командири Червоної Армії. Не дивлячись на пережите, мешканці міста не падали духом і вірили у перемогу, а також вели широку підпільну діяльність.

У другій половині вересня 1943 року радянські війська, прорвавши оборону загарбників на річці Кільчень, почали бої за визволення Дніпропетровська. 27 вересня 1-а гвардійська армія звільнила лівобережну частину міста - Амур-Нижньодніпровський район. Вранці 24 жовтня на західній околиці правобережної частини Дніпропетровська, вийшли частини 152-ї стрілецької дивізії, котрі форсували Дніпро в районі Сухачівки. У той же час 39-а гвардійська стрілецька дивізія форсувавши Дніпро в районі села Чаплі, розгорнула бої за південно-східні окраїни міста та вранці 25 жовтня опанувала селом Лоцманська Кам'янка. О 12 годині того ж дня Дніпропетровськ був повністю звільнений від гітлерівських окупантів.

У Дніпропетровській області наразі проживає більше 130 тисяч ветеранів. Це більше 7 тисяч інвалідів війни, більше 4-х тисяч учасників бойових дій та більше 127 тисяч – безпосередніх учасників війни. З кожним роком, їх стає все менше. А скільки воїнів загинуло підчас визволення Дніпропетровщини від німецьких загарбників – не перелічити. Мешканці області вже майже 70 років не забувають шанувати пам'ять загиблих та виказувати свою повагу ветеранам Великої Вітчизняної. Зокрема, у Кривому Розі знаходиться 20 братських могил. Чиїсь імена відомі, а чиїсь ми ніколи не дізнаємося.